Виховуємо маленьких "філософів"

Розвиток креативності як здатності до творчості набуває сьогодні такої значущості тому, що вона є базовою якістю особистості, її ядром, центральною характеристикою.

Час повернутися обличчям до природної здібності дитини творити, підтримати її, стрворити для її прояву сприятливі умови, стимулювати прагнення дошкільнят робити по-своєму, виявляти оригінальність.

Дошкільний вік - період нескінчених запитань, невичерпної фантазії, розмаїття ігрових задумів.

На жаль, безліч шаблонів, зразків, готових орієнтирів, запропонованих дорослими дитині для відтворення, притлумлюють їх прагнення до творчості. Вельми часто воно залишається незатребуваним, потенційним, ресурсним. Тобто таким , що не актуалізується, гальмується.

Розвиток сучасної дитини як особистості передбачає максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи й засоби досягнення цілей, намірів, реалізувати власні потреби та інтереси.

Спостерігаючи, як дитина пізнає світ, ми, дорослі, маємо виявляти, вивчати специфіку мислення, вдумливо проникати в душу дитини, здійснювати вміле керівництво її мисленням.

Тож, пам'ятаймо:

1. Завжди кажіть дітям тільки правду, навіть якщо це вам невигідно.

2. Не вимагайте успіху силою.

3. Будьте завжди доброзичливими.

4. Будьте великодушні - вмійте пробачати.

5. Не забувайте хвалити дітей.

6. Помічайте та відмічайте найменші успіхи ваших дітей.

7. Оцінюйте тільки вчинки, а не саму дитину.

8. Знайдіть "ключик" до вашої дитини.

9. Не з "букваря" починайте спілкування, а з радості.

10. Коли розмовляєте з дитиною, дивіться їй в очі.

11. Підтримуйте в дітях казку.

12. Завжди думайте про дитячий "банк щасливих спогадів".

13. Краще виховання - запрошення дитини до роздумів.

14. Тільки наблизив до себе дитину, можна впливати на розвиток її духовного світу.

15. Діти не повинні уходити від вас переможеними.

16. Признавати право дитини на помилку.

17. До тих пір, поки є віра в добро, в людину, є виховання.

18. Дитина буде ставитися до себе так, як до неї ставляться дорослі.

19. Не говоріть про дітей, що вони нездібні, говоріть - "здібності ще не розкриті".

20. Не можна говорити дітям тільки про їх недоліки.

"Перлинки" з вуст наших діточок

- Дiтки, а де були перелiтнi птахи взимку?

- Вони ховалися в Африцi у негрiв. (Андрійко, 4 роки)

Сьогоднi день такий неслухняний, дiти сваряться, мабуть буде дощ. (Владик, 5 років)

На запитання вихователя, що ведмедик робить взимку, Андрійко вiдповiв: «Смокче лапку, бо йому сниться цукерка». (Владик, 5 років)

Данилко збираючи каштани, нiчого не знайшов.

- Щось вони мене сьогоднi не побачили. (4 роки)

- Мама купила менi драконiв i змiїв, щоб я нiчого не боявся. (Владик, 5 років)

- Що було б, якби не було сонця?

- Було б дуже темно i завжди свiтили ліхтарики. (Маргарита, 4 роки)

- Ти що не бачиш про що я думаю? (Маринка, 4 роки)

Владик розповiдає своїй подрузi.

- Ми сьогоднi у знайомих взяли маленьке кошеня на виховання, а кiшка тепер стала мамою-одиначкою. (5 років)

У бабулi є окуляри, це її перемога над старiстю! (Микита, 6 років)

Улюблена книга тата – газета! (Сашко, 4 роки)

Оленка запитує у вихователя.

- Ми сьогоднi граблi на прогулянку вiзьмемо?

Будемо грабувати. (4 роки)

Арсен перший раз побачив тролейбус на картинці і сказав: «Ой, подивіться, рогатий автобус!» (3 роки)

- А у мене зубчик хитається. От-от і відлетить!

- Ой, ти, наш беззубику!

- Я не беззубику, а безтризубику!

- У мене ж лише трьох зубів немає, а не усіх! (Сергійко, 4 роки)

Давай зав’яжемо шийку на вулиці холодно.

- Не треба, нехай буде вихована!. (Марійка, 4 роки)

Сьогодні на вулиці вітрюган, бо птахи сильно крилами махають. (Данилко, 5 років)

Софійка після відвідування стоматолога повідомляє: «У мене в зубі - клумба» (4 роки)

У мене є свій розум, але він живе вдома, він знає казочку і вдома її розповідає, а в садочку не хоче. (Юлія, 5 років)

- Аня, чому ти сумна?

- Мені бабуся одягла неколготні колготки. (4 роки)

Сашко розповідає про татуся, який працює міліціонером.

- Мій тато сторожить наше місто. (4 роки)

Настуся розповідає друзям.

- Бабуся захворіла і ми з мамою вже зовсім «зашились». (5 років)

Надійка звертається до вихователя:

- Мені не допомагайте знімати спідничку, бо гудзики слухаються тільки мене. (4 роки)

Катруся побачила на майданчику старшої групи сосну і запитує: «А вона сама з лісу прийшла і хоче щоб ми її іграшками прикрасили?» (4 роки)

Денис дивиться на малюнок й каже: - Мама, як ця пташка називається? - Орел. - А чому вона так називається? Вона що — весь час кричить? (5 років)

Вихователь вкладає дітей спати. Через деякий час заходить у спальню і запитує: «Сергійко, ти спиш?»

Відповідь: «Трішечки сплю, тришечки дихаю». (4 роки)

Даринка розповідає вранці друзям: "Сьогодні піду до лікаря змінювати голос, бо мамі мій голос щось не сподобався" (5 років)